УРОК № 19
Тема. Ескіз етикетки до
фірмового сімейного напою «Я люблю»
Мета: сформувати
уявлення про можливості промислової графіки, її універсальність.
Тип уроку: комбінований.
Матеріали:фарби,туш,перо,олівець,ластик,пензлі,папір,палітра,
фломастери, вода.
Техніка: графічний
рисунок.
ХІД уроку
I. Активізація уваги учнів
Оголошення теми та
завдань уроку.
II. Вивчення нового
матеріалу
Розповідь
учителя.
Кожен із вас,
відвідуючи торгівельні заклади, бажає придбати якісні, привабливі та корисні
речі, смачні продукти. Купуючи різноманітні товари, ви в першу чергу звертаєте
увагу на їх вигляд — дизайн.
Над виготовленням
будь-якої продукції працюють не лише основні виробники, а й
художники-дизайнери. Власник підприємства зацікавлений у тому, щоб продукція
користувалася попитом у населення, мала привабливий вигляд.
З цією метою
художники працюють над зовнішньою формою, кольором виробу, над дизайнерським
вирішенням упаковки, над розробкою етикеток, наклейок, деколей, рекламних
проспектів, буклетів.
Завдяки їхнім зусиллям
товари такі різноманітні, привабливі й оригінальні.
III. Постановка
практичного завдання
Розповідь
учителя.
Кожен із вас купував
у магазині безалкогольні напої. Пригадайте, в якій упаковці вони випускаються,
якої форми етикетка й де розміщена.
Отже, напої
випускаються в ємностях по 0,5; 1,0; 1,5; 2,0 літра; етикетки розміщуються у
верхній і нижній частинах виробу, на кришечці; форма етикетки прямокутна,
ромбовидна, еліпсоїдна, комбінована; реклама продукції розміщується на
етикетці, інколи на самій ємності.
На етикетці вказані:
назва та склад виробу, місткість, дата виготовлення, термін і температура
зберігання, адреса та телефон
підприємства-виробника.
Також вона містить рисунок, що відповідає виробу та його назві.
Відповіді
записуються на дошці.
Уявіть собі, що ви
художник-дизайнер. Ваші батьки вирішили відкрити приватне підприємство, на
якому випускатимуть безалкогольні напої за власними рецептами. Перед вами як
спеціалістами в галузі дизайну постає задача: обрати назву виробу, форму
ємності та її дизайнерське вирішення. Серія напоїв називатиметься «Я люблю». До
її складу входитимуть напої: вишневий, грушевий, малиновий, полуничний та ін.
Отже, для
виконання навчального завдання необхідно:
1. Розробити на
аркуші паперу форму ємності для напою.
2. На ємність нанести
загальні контури етикеток.
3. Виконати рисунок
та нанести колір на етикетку.
IV. Виконання практичного
завдання
Учитель
коректними порадами спрямовує зусилля учнів на оптимальне вирішення завдання,
не втручаючись у творчий процес.
V. Завершення уроку
УРОК № 20
Тема. Ескіз вивіски власної приватної фірми.
Мета: сформувати
уявлення про рекламну графіку та сфери її вжитку.
Тип
уроку: комбінований.
Матеріали:туш,перо,фарби,папір,олівець,ластик,фломастери,палітра,вода,маркери.
Техніка: графіка.
Місце проведення: кабінет образотворчого (візуального)
мистецтва.
Додатковий
теоретичний матеріал для вчителя
Дизайн — мистецтво,
що оформлює предметний світ, штучне середовище.
Талісман — предмет,
виготовлений для «захисту» його власника від дії темних сил або як пам'ятка
про знаменну подію в його житті.
Вивіска — твір
промислової графіки, у якому відображена назва підприємства, організації,
магазину. Вона складається з одного або декількох слів, виконаних в об'ємному
чи пласкісному варіанті на площині
певної форми: прямокутній, квадратній, овальній, комбінованій.
Хід уроку
I. Активізація уваги учнів
Оголошення теми та
завдань уроку.
II. Вивчення нового
матеріалу
Розповідь
учителя.
Ми з вами живемо в XXI ст., коли людина
повсякдень користується досягненнями науки й техніки: комп'ютерами, інтернетом,
супутниковим зв'язком та ін.
Це час, коли на
службу людині поставлені машини, щоб полегшити її працю. А допомагають нам створювати
добробут у сім'ї, на виробництві люди різних професій. Серед них і
художники-дизайнери, які працюють на виробничих об'єктах і беруть безпосередню
участь у розробці продукції, що випускається на підприємстві.
Рекламна графіка
прикрашає наші вулиці (вітрини магазинів, фа-гади підприємств, офісів),
обслуговує підприємницьку діяльність.
Кожен із нас щоденно
користується працею багатьох людей, які створювали матеріальні блага.
III. Постановка
практичного завдання
Розповідь
учителя.
Сьогодні ви також
будете працювати як художники-дизайнери. Уявіть собі, що ви відкриваєте власну
приватну фірму
й перед вами
стоїть завдання:
виготовити вивіску для власної фірми. Без неї вам не дозволяють відкрити ваш
бізнес. Це слід зробити таким чином:
1. Визначитись, який
вид підприємницької діяльності ви здійснюватимете й яку продукцію будете
випускати чи реалізовувати.
2. Обрати назву
фірми.
3. Виходячи з виду
діяльності фірми та назви, обрати форму шрифту для літер, загальну форму
вивіски. Врахуйте, що вивіска має легко читатися, кольори мусять бути виразними,
а елементи шрифтової композиції — взаємопов'язаними за формою, кольором,
особливостями вигляду літер.
Наприклад, назва
вашого підприємства «Сонечко».
Запитання.
Які асоціації викликає у
вас це слово?
Розповідь учителя.
Відповідно ми й
підберемо вид літер та колір для виготовлення творчої роботи.
Учитель усно описує вигляд вивіски
підприємства «Сонечко».
Окрім того, на деяких
вивісках зображають і фірмовий знак підприємства.
Він розміщується або
збоку від композиції, або на одній із літер.
До фірмового знаку,
приміром, я включив би перші літери вашого імені та прізвища.
Інколи на вивісці
зображується талісман підприємства.
Отже, ми зробили
аналіз, що й як можна зобразити на вивісці.
Матеріал для
виконання роботи, техніку оберіть на власний
розсуд.
Але дозвольте дещо
порадити: літери у вашій композиції можуть бути розташовані на певній відстані
одна від одної або заходити одна на одну, але при цьому відстань між ними не
повинна бути більшою за їх висоту.
Розпочинайте
виконувати роботу олівцем, потім у кольорі. Доцільніше буде закрити великі
площини композиції фарбами, після чого обвести їх фломастером або чорною тушшю.
Також ви можете скористатися для наведення контуру простим олівцем.
Якщо ви швидко
виконаєте роботу, й у вас залишиться час, ви можете розробити фірмовий знак або
талісман вашої фірми.
IV. Виконання практичного
завдання
Учитель
допомагає учням порадами, рекомендаціями, але не втручається у творчий процес.
V. Домашнє завдання
Завершити деталізацію
роботи та розробити талісман приватної фірми.
VI. Завершення уроку
УРОК №24
Тема. Мистецтво Стародавніх
Греції та Риму. Мета: ознайомити з
мистецтвом Стародавніх Греції та Риму, його внеском у розвиток світової
культури, видами ордерів, скульптури, громадської та культової архітектури.
Тип
уроку: вивчення нового
матеріалу.
Наочні
матеріали: діапроектор зі слайдами чи ілюстрації творів митців Стародавніх
Греції та Риму.
Місце проведення:кабінет образотворчого (візуального)
мистецтва.
Додатковий
теоретичний матеріал для вчителя
Лабіринт —
різнорівневий Кноський палац.
Циклопічна
кладка — мури з великих обтесаних кам'яних брил, покладених насухо одна на одну.
Акрополь — укріплена
частина міста, розташована на підвищенні. У ньому розміщувались, як правило,
храми богів-покровителів міста.
Найвидатніші
мистецькі твори: розпис Кноського палацу, Левові ворота в Мікенах, Акрополь,
«Дискобол» Мирона, «Ніка Самофракійська», «Лаокоон і його сини» Агесандра,
Полідора, Атенодора, римський Колізей, статуя імператора Августа, Арка Тіта,
розпис «Добрий пастир».
Хід уроку
I. Активізація уваги учнів
Оголошення теми та
завдань уроку.
II. Вивчення нового
матеріалу
Розповідь учителя.
Час безжальний до
творів мистецтва, чимало їх знищено, але в історії світової цивілізації
існувала країна, неперевершені мистецькі твори якої дійшли до наших днів. Це
Стародавня Греція, яка асоціюється в нашій уяві з творами Іктіна, Каллікрата,
Фідія, Мирона, Поліклета, Скопаса, Праксітеля, Лісіппа, Леохара, Агесандра,
Полідора, Атенодора. Роботи цих майстрів вважаються вершинами мистецтва,
образи — ідеалом людської краси. Не випадково художники та скульптори
періодично черпають нові знання з теорії образотворчого мистецтва через
вивчення творів античності.
У ті далекі часи в
суспільстві, де одні люди були вільними, а інші— рабами, зароджувались наука,
театр, архітектура, художня література, філософія.
Будь-яка культура для
свого розвитку потребує підґрунтя, на якому вона виникає. Для античного
мистецтва це була егейська цивілізація з легендарним містом Троя, яке загинуло
від виверження вулкану, та островом Кріт. До нашого часу дійшли руїни
величного триповерхового палацу завбільшки 120x120 метрів, який в еллінських
легендах називали лабіринтом. У центрі будівлі був розміщений внутрішній двір,
де відбувалися різноманітні церемонії, ігри, театралізовані вистави. Будинок
був оздоблений фресками на різноманітні сюжети з життя його мешканців: танці,
святкові процесії, зображені на фоні природних краєвидів. Виявив докази того,
що рабовласницька держава на острові Кріт не є вигадкою, англійський археолог
Артур Еванс, який протягом трьох десятиліть шукав підтвердження існуванню
Міноса.
Слава острова Кріт
після завоювання його греками-ахейцями померкла, але відтак розквітла культура
Мікен. Поселення тут будували на високих пагорбах, оточуючи їх міцними
стінами. Звалося таке поселення Акрополем. Найбільш вражаючими є залишки мурів
у Мікенах і Тірінфі.
Вони складені насухо з величезних обтесаних кам'яних брил. Таку кладку нині ми
називаємо циклопічною.
Досі милують око
неперевершені твори скульпторів — творців Афінського Акрополю. Для створення
скульптур стародавні митці використовували мармур, слонову кістку, дерево, золото,
бронзу.
Вшановуючи богів —
покровителів міст, греки будували храми-базиліки прямокутної форми. Храм, за
їхніми уявленнями, був житлом бога, проте поклонялися богові поза його стінами.
Він був оточений з усіх боків рядами колон і перекривався двоскатним дахом.
Греки розробили три
види ордерів (правил оздоблення колон): доричний, іонічний, коринфський.
Окрім храмів, у
містах будувались і громадські приміщення — театри, де виступали артисти,
видатні учені, діячі держави, філософи, поети.
Натомість мало
турбували греків приміщення, у яких вони жили,— будинки були криті черепицею,
не мали вікон.
У цей час творив
великий скульптор Мирон, що подарував світові статую «Дискобол». Зображував у
своїх творах атлетів і Поліклет (статуя « Дорифор»). УIII ст. до н. є.
невідомим майстром була створена статуя богині перемоги «Ніка Самофракійська».
У II ст. до н. є.
Агесандром, Полідором та Атенодором створено скульптурну групу «Лаокоон і його
сини», на якій зображена смерть героїв в обіймах змій.
Уся історія розвитку
мистецтва Стародавньої Греції поділяється на три періоди: VII—VI ст. до н. є.— архаїка,
V ст. до н. є.—
класика, IV—III ст. до н. є.— еллінізм.
У II ст. до н. є. римляни
підкорили Грецію. Твори мистецтва еллінів не могли не вразити завойовників.
Вони намагалися їх перевершити, але не змогли. Римляни перейняли релігію
давніх греків, змінивши назви богів: Зевс став Юпітером, Афродіта — Венерою.
У цей період активно
розвивалася архітектура. Римляни були не тільки відважними воїнами. Вони
будували дороги, арочні мости (акведуки) з водогоном, винайшли бетон, арку,
баню.
Неперевершеною
пам'яткою тих часів є Флавіїв Амфітеатр (Колізей), побудований у 80-х рр. н. є.
у вигляді кола й розрахований на п'ятдесят тисяч глядачів. Тут спостерігали
бої гладіаторів
і театральні вистави.
У центрі споруди розміщувалась арена, яку і йоді перетворювали на басейн. Для проведення
масових заходів за спекотної погоди архітектори встановили дерев'яні стійки, на
які натягувалось легке покриття — тент.
У римлян популярними
були громадські бані — терми, побудовані імператором Каракаллою в III столітті. У них
відвідувачі могли займатись гімнастикою, читати книги в бібліотеці двома
мо-нами — грецькою та латинською, брати участь у дискусіях, бесідах у місцях
для відпочинку, галереях. Приміщення терм прикрашали скульптурні зображення.
Найбільш поширеними в
скульптурі були портрети-бюсти, и яких римські автори із великою точністю
передавали характерні риси зображуваної особи.
Розвивалося ювелірне
мистецтво, мозаїка, фресковий живопис. До нашого часу збереглося перше
зображення Ісуса Христа, написане в III ст. н. є. в римських катакомбах.
III. Перегляд наочних
матеріалів
IV. Завершення уроку
УРОК №13
Тема. Композиція «Мелодія
моря».
Мета: навчальна — сформувати уявлення
про морські краєвиди (марину), ознайомити з творчістю Івана Костянтиновича Айвазовського;
розвиваюча — розвивати відчуття колористичної цілісності
зображуваних засобами живопису об'єктів. Тип уроку: комбінований.
Наочні матеріали: ілюстрації творів І. К. Айвазовського
«Дев'ятий вал»(1850), «Чорне море» (1881) та ін.
Матеріали: фарби, пензлі,
олівець, ластик, папір, поролон, палітра, вода.
Техніка: живопис по вологому
паперу.
Місце проведення: кабінет образотворчого (візуального)
мистецтва.
Додатковий
теоретичний матеріал для вчителя
Мариніст — художник,
який зображує морські краєвиди.
Хід уроку
I. Активізація уваги учнів
Оголошення теми та
завдань уроку.
II. Вивчення нового матеріалу
Розповідь
учителя.
Чи знаєте ви, яке
відношення до мистецтва має слово «марина»? Воно походить із французької та
означає «морський». Це вид пейзажу, основним об'єктом зображення якого є море.
Як самостійний жанр
живопису марина виникла XVII ст. в Європі, її розквіт пов'язаний
із творчістю голландських художників-мариністів Я. Порселліса, С. де Влігера, X. Сегерса, В. ван де Вельде
та інших. У їхніх
творах виразно й правдиво зображена морська стихія, яка вже не слугувала фоном
для інших сюжетів.
Серед великих
мариністів є й феодосієць Іван Костянтинович Айвазовський, який народився 17
липня 1817 р. в сім'ї дрібного службовця. Завдяки своїм творчим здібностям, він
закінчив Петербурзьку Академію мистецтв на декілька років раніше, ніж інші
його ровесники.
У процесі
розповіді вчитель демонструє наочні матеріали.
Морською стихією він
захоплювався з дитинства, міг годинами спостерігати, як вона нуртує,
змінюється. Айвазовський написав більше трьох тисяч картин.
У 1850 р.
Айвазовський створив картину «Дев'ятий вал». Перші промені сонця освітили
бурхливий океан, величезну хвилю, що в будь-яку мить може обрушитися на групку
людей, які шукають порятунку на уламках загиблого корабля. Яскрава мажорна гама
звучить як гімн мужності людей, які долають страшну, але величну стихію.
Будучи першим
художником Головного морського штабу, Айвазовський відобразив усі визначні
події в історії російського флоту.
Писав свої твори
художник з уяви, в майстерні, а не з натури. Але це не означає, що він не
вивчав природу. Навпаки, Айвазовський ніколи не розлучався з альбомом та
олівцем. І на схилі віку художник захоплювався рисунком. У його альбомах
знаходимо чимало маленьких композицій, виконаних із великою майстерністю.
Високу оцінку
творчість Айвазовського отримала у Франції. За картини, виставлені в Парижі,
Айвазовський був двічі нагороджений орденом Почесного Легіону — найвищою нагородою
цієї західноєвропейської держави.
Прожив він довге
життя й помер 19 квітня 1900 р. в Феодосії.
Вшановуючи великого
мариніста, 1980 р. у Феодосії відкрили будинок-музей із найбільшим у світі
зібранням творів І. К. Айвазовського.
III. Постановка
практичного завдання
Розповідь учителя.
Сьогодні вам
пропонується виконати творчу роботу «Мелодія моря».
Багато хто з вас
відпочивав на морі. Інші спостерігали по телевізору, як розбиваються морські
хвилі об берег, яким бурхливим, грізним, гнітючим воно буває в негоду й
спокійним, лагідним, привітним — у затишшя. З морем ми пов'язуємо його дари,
наш відпочинок, історичне минуле країни, різноманітні види спорту.
Яким ви собі уявляєте
море? Спробуйте висловити своє бачення на папері в техніці живопису по
вологому паперу.
Послідовність
виконання роботи:
1. Нанесення рисунку
на папір.
2. Покриття паперу
водою.
3. Нанесення кольору
на зображення поверхні неба.
4. Нанесення кольору
на зображення поверхні води.
5. Деталізація
роботи.
Демонстрація
виконання практичного завдання вчителем. По завершенні свою роботу вчитель
прибирає, щоб учні не перемальовували її, а працювали самі.
IV. Виконання практичного
завдання
Учитель
допомагає учням, у яких виникли проблеми в процесі вирішення навчального
завдання.
V. Завершення уроку
ДЕКОРАТИВНО-ПРИКЛАДНЕ МИСТЕЦТВО
УРОК №10
Тема. Декоративно-прикладне
мистецтво.
Мета: ознайомити з
декоративно-прикладним мистецтвом
і його
видами.
Тип уроку:вивчення нового матеріалу. Наочні матеріали: діапроектор зі
слайдами, репродукції, копії,оригінали виробів народних умільців.
Місце проведення: кабінет образотворчого
(візуального) мистецтва.
Хід уроку
I. Активізація уваги учнів
Оголошення теми та
завдань уроку.
II. Вивчення нового
матеріалу
Розповідь
учителя.
Декоративно-прикладне мистецтво — вид образотворчого
мистецтва, який об'єднує твори, виконані на предметах, матеріалах, що
використовуються в побуті, або ж самі ці предмети та матеріали.
До видів
декоративно-прикладного мистецтва ми відносимо: вишивку, розпис, килимарство,
ткацтво, різьблення, писанкарство, гутництво, гончарство, ковальство,
витинанку, лозоплетіння, флористику; народне малярство (лубок).
У кожному з
перелічених видів використовуються різноманітні матеріали (глина, тканина,
метал, папір, дерево, нитки, мінеральні фарби тощо).
Вплив народного
мистецтва відчувався в оформленні житла й свідчив про смаки його господарів —
розпис печі, сволоків, виготовлені власноруч килими, доріжки, ліжники, рушники,
скатерті, подушки. Прикрашали народні майстри й одяг. Лави, столи, ложки,
ліжка, мисники, скрині, тарелі прикрашалися різьбою. З глини виготовляли
глечики, чаші, миски, куманці, підсвічники.
За допомогою фарб
народні умільці створювали неперевершені ікони, картини.
Учитель
супроводжує виклад демонстрацією наочних матеріалів.
На теренах України
працює чимало народних майстрів різних напрямів декоративно-прикладного
мистецтва, вироби яких користуються величезною популярністю.
Кожен майстер
використовує власну техніку, підбирає кольори та рисунки. Завдяки цьому й
кожний регіон країни вирізняється своєю самобутністю, неповторністю, має своє
«обличчя».
Вироби народного
художника є його «візитною карткою». І свої вміння та секрети він передає
наступному поколінню.
Бурхливий розвиток
науково-технічного прогресу в XX ст. витіснив частину народних
промислів, що призвело до їх занепаду або зникнення (гутництво, лозоплетіння).
Проте з 90-х рр. XX ст. відбувається
ренесанс народного мистецтва, відкриваються нові відділи з різних напрямів
декоративного мистецтва в навчальних закладах. Із народним мистецтвом
знайомляться учні в
школах, відкриваються нові експозиції в краєзнавчих музеях, відновлюються
народні промисли.
В історію народного
малярства золотими літерами вписані імена Катерини Білокур та Марії
Приймаченко, у неперевершених творах яких розкрились у всій красі душа
українського народу, її багатогранність і любов до рідного краю.
І донині в багатьох
місцевостях України плідно розвиваються народні промисли, вироби народних
майстрів відомі далеко за межами країни (Петриківка, Косів, Яворів), Для оздоблення виробів умільці
використовують символи-обереги, які, за повір'ями, захищають їх власника від
злих сил і поганого ока, наговорів.
Умовно ми
розподіляємо обереги на геометричні, рослинні, тваринні, із зображеннями
людини. Для кожного свята народні умільці виготовляли спеціальні вироби й
оздоблювали притаманними тільки їм символами-оберегами.
ІII. Перегляд наочних матеріалів
IV. Домашнє завдання
Записати розповідь
бабусі чи дідуся, іншої літньої людини про те, які види декоративно-прикладного
мистецтва були розвинуті у нашому населеному пункті.
V. Завершення уроку
Немає коментарів:
Дописати коментар